Ми маленькі промінці,
Держить нас Господь в руці.
Він нас гріє і голубить,
Бо Ісус нас дуже любить.
Він батькам дарує сили,
Щоб промінчики ростили.
В нас Ісус в сердечку є,
Наче сонечко встає.
Ми промінчики малята,
Але будем підростати.
Будем вчитися молитись,
Як промінчики світитись.
Будем вчитися співати,
Щоб Ісус прославляти.
Будем в Господі радіти
І любов'ю всім світити.
Будем дякувати Богу
За любов і допомогу.
Нам любов Христова сяє,
Нас ростить і зігріває.
Як маленькі пагінці.
Підростають промінці.
***
Підростуть промінці маленькі,
Пустять Бога в своє серденько.
Будуть людям шлях осявати,
Наші любі Божі малята.
Царство Боже таких, як діти,
Що так щиро любов'ю світять.
Умань 2007
Комментарий автора: Дякую Богу за мою, маленьку колись, групу "Промінці", для яких я писала цей монтаж. Буду дуже рада, якщо ці рядки стануть комусь у нагоді.
Людвенко Ирина,
Небесный Иерусалим
Я вечный пиллигрим. Удела этого
Я добивалась столько долгих лет.
И мне ли на ветра сегодня сетовать
Коль парусам без них дороги нет?!
Я странник на земле. Дороги пыльные...
Свой свадебный наряд приподниму,
Чтоб не запачкать. Грешная, бессильная,
Но я оправдана! И я иду к Нему!
"Ибо для меня жизнь - Христос, и смерть - приобретение."
Филипп. 1:21
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
