Прийшла осінь і наповнила усе своїм існуванням. Вже від неї нікуди не сховатися. На дворі стає холодно і треба вдягатися тепліше. Шукати прихистку для того, щоб втримати те тепло, яке в нас триває.
Осінь приходить з якимось сумом. Руки робочих опускаються. Хочеться додому, сховатися від цих наступів холоду. А серце поволі починає шукати того хто міг би зігріти його у люту зиму. Воно розглядається туди і сюди і намагається розгледіти тих, хто поруч. Розум будує стратегію на майбутнє.
Я завжди любив осінь. Вона, приносячи смуток, звертає мої думки до Нього. Саме в цей період любив творити Олександр Пушкін. Саме осінь, золота осінь, була період для його праці як письменника.
Що я в цю осінь збираюся робити? Я дивлюся на неї і мені будь за що хочеться щоб вона була зі мною. Просто бачити її поруч і мати змогу перебувати поряд з нею. Це саме перше моє прагнення.
Я зовсім не думаю про якісь великі плани. Я знаю, як осінь тисне на розум. Вона, даючи якусь мрійливу надію невідомо на що, позбавляє розум надійно думати і щось планувати. Тому я розуміючи це зовсім не збираюся починати якісь великі роботи. Мені просто хочеться перетривати цей період. Зберегти у собі краплю тепла для того, щоб ожити на весні.
І зараз в цей час я з такою прихільністю і сподіванням думати про Тебе. Мені здається. Що лише Ти спроможен втримати від застигання мою кров. Лише Ти може не дати обману себе цими лихими сподіванням осені. Тобі я довіряюся. Я також хочу захисти усіх, які будуть зі мною.
Я знаю нас чекають нелегкі часи. Прийдуть спокуси і буде здаватися, що єдиним варіантом буде покинути боротьбу для того, щоб зберегти себе. Мало хто вистоїть. І багато буде тих, хто зламається і покине зброю. Мені ж лише залишається молитися і сподіватися. Прагнути справедливості і думати про інших. Щоб не дати звести своє серце.
О, серце, ти таке зрадливе! Невже ти нікого не любиш? І ладне на все, щоб залишитися при житті. Як з тобою жити? Куди з тобою прагнути на великі мрії та сподівання? Тому я стаю на коліна і прошу Його, щоб Він зберіг мене. Я вірю в Його силу. Я сподіваюся на Нього.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Русской Ортодоксальной («Право»славной) Церкви следует извиниться перед всем миром и перед своими прихожанами за ложь на Папу Римского о его несуществующей безгрешности - Olghetta Lydia Прошу отослать данное приглашение владельцам (\"владыкам\") Русской \"право\"славной Церкви, чтобы она с уверенностью попала бы к ним в руки. Заранее благодарю, если кто-нибудь посодействует. Оригинал приглашения тут: http://rosellinaperrosario.blogspot.it/search/label/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9%20%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8%20%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D1%83%D0%B5%D1%82%20%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%9F%D0%B0%D0%BF%D1%83%20%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE
